Леся Українка утверджувала свою позицію не лише в літературі, а й в стилі життя: в одязі, їжі. За словами її сучасників, письменниця вміла готувати і любила побалувати своїх рідних смаколиками. 

Самопочуття Лесі Українки нерідко змушувало її дотримуватися дієти, тож вона намагалася харчуватися раціонально, з користю для здоров'я. Саме з Лесиних листів та спогадів про неї можна дізнатися про гастрономічні уподобання і стиль харчування письменниці. 

 Що їла маленька Леся? Несподівані факти з раннього дитинства поетеси

У ранньому дитинстві Леся Українка була на штучному вигодовуванні. 

«Коли народилася Леся, – згадувала її молодша сестра Ольга Косач-Кривинюк, –  то мати наша заслабла на тяжку анемію і мусіла серйозно лікуватися, не могла доглядати сама своїх двох малих дітей (синові Михайлові було 1,5 роки), а найгірше, не могла сама годувати Лесю, як вигодувала сина Михайла. Спробувала знайти мамку Лесі, але невдало, бо змінилося їх 3 чи 4, та все були то хворі, то не мали молока. Довелося годувати Лесю штучно, а за тих часів це була справа дуже незвична та невпорядкована. Леся почала сильно слабувати». 

Поки Олена Пчілка була на лікуванні, її чоловік Петро Косач взяв відпустку, щоб доглядати за їхньою донькою, бо «боявся, що інакше вона загине». Він «взявся пильно виконувати всі лікарські приписи і врешті осягнув того, що Леся не лише залишилася жити, а зовсім одужала та поправилась».

Лесина кузина Лідія Драгоманова-Шишманова так описувала маленьку Лесю: 

«Вона була по натурі тиха, розумна, слухняна дитина… Снідала вона ще за маленьким осібним столиком і ніколи не втікала з-за того столика надвір, як це частенько робили ми, перебиваючи цим увесь обід, як тільки приходила під вікно шарманка або хто з людей кричав надворі: «Дюк (лягава дядькова собака) знов украв булку! Поки ми ганяли за цим Дюком по дворі, скачучи через паркани, невважаючи на докірливі крики наших матерів, – Леся собі тихенько сиділа, кінчала обід і тільки, зробивши все акуратненько, наважувалася й собі побігти надвір…».

 Господиня чи поетеса? Як Леся Українка готувала, пекла і пригощала

Якщо малою Леся допомагала своїй бабусі Єлизаветі Драгомановій пекти булки, то у старшому віці сама пекла англійський кекс, варила крюшон, пунш. 

«Літом старі Косачі частенько кудись виїздили, – розповідала Лесина приятелька Оксана Стешенко, – і тоді вже харчування переходило цілком до наших рук, і ми харчувалися найбільше морозивом та струделями з яблуками».

У колодяжненському маєтку Косачів у різні часи працювали кухарі, садівники, покоївки. Залишаючись влітку у селі, Леся Українка не боялася домашньої роботи. 

«Так що тижнів на два зостанемось удвох «найстарша і найменша» на хазяйстві, – писала Леся у листі до дядини Людмили Драгоманової. – Будемо варити варення, солити огірки, збирати масло і сир для києвлян, перекрашувати підлоги у старому домі, шити зимне плаття – значить роботи буде доволі на три тижні, а то і на місяць, поки приїде мені на зміну мама, а я тоді одправлюсь в Київ в учащуюся колонію». 

З іншого листа довідуємося про те, чи вважала вона себе вправною господинею: 

«Звичайно, і така хазяйка, як наприклад я, не велика користь, та все ж таки ліпше, ніж зовсім чужа. Я «по мере сил» стараюсь, хоч часто сміюсь сама над собою, що так всерйоз беру свою роль «господині». Нічого й казати, що багато забувається, губиться або і просто «в голову не приходить», та все ж таки якось бреде». 

У літній сезон до раціону поетеси входило багато фруктів та ягід. 

«Хоч я і стараюсь якомога не тратить багато грошей, але ж їсти треба,  а то таки не можу вдержатись, щоб не купить якого кавуна, дині чи там винограду», – писала Леся Українка з Одеси. У Ялті вона з охотою ласувала вишнями, персиками, динями, пила «турско кофе». 

Ось як Леся  описує свій денний раціон: 

«Їм я от що: рано п’ю каву (чай скасувала), навіть з сметанкою, а не з молоком; між першою і другою годиною обідаю, годині в 4-й або 5-й п’ю молоко або какао (коли не лінуюсь варити), увечері п’ю чай і вечеряю шинкою, яйцями або тим, що принесу з обіду, до кави і чаю завжди маю масло; молоко носять мені по бутилці (3 ½  склянки) щодня. Як бачиш, я тут не постую». 

У Буркуті поетеса харчувалася «без розпорядку 5 раз на день». За її спогадами, «їсти тут єсть досить… при столі за обідом кожний бере собі, скільки хоче, без порції, дають завжди три потрави і якусь ярину, все старанно приладжене». Ще за рекомендацією лікаря вона пила «залізну шипучу воду».

 Леся Українка за кордоном: які страви вразили поетесу в Європі?

Під час мандрівок Леся Українка знайомилася з кулінарними традиціями різних народів. В італійському Сан-Ремо на сніданок подавали каштани, мандарини, яблука, грушки, фініки та фіги. Лесю дивувала традиція італійців прикрашати святкові страви квітками: 

«Замість куті був якийсь особливий пудинг (либонь, теж обрядовий), обложений букетами фіалок. Всі fournisseurs [з франц. «постачальники»] понаносили квіток при своїх продуктах. Тут же все присилають з базару самі продавці, а кухарка тільки ходить вибирати, так ото й прислали м'ясо з трояндами, молоко з геліотропом і т.д.». 

Ранок у Відні Леся починала з кави: 

«Мама п’є каву трошечки теплу, а я, поки вмиюся і приведу себе в належний стан, випиваю свою, подібно до кофейного крему… Далі мама йде на місто по вино, апельсини (нігде, певне, немає таких дешевих і добрих апельсинів, як тут) або ще яку там їду». 

У Берліні Леся з мамою обідали «в такому ресторані, де по стрісі пробігає залізниця».  У спогадах Лесиної племінниці Євгенії Косач-Мільської є цікавий епізод: 

«… Мене привезли до бабуні Ольги Петрівни якось ранком. Родина саме лаштувалася снідати. Були, крім своєї родини, ще якісь люди, можливо, співробітники часопису «Рідний край», а, може, просто знайомі. Посідали снідати і мене посадили. Тьотя Леся нарізала собі сало і клала на шматочки хліба. Вона любила їсти сало, нарізане тоненькими шматочками. За столом знялася якась суперечка, тьотя Леся спорилася з матір'ю на тему не побутову, а якусь громадсько-політичну. Я була ще мала і того не розуміла, про що йде річ. Пам'ятаю, що один з гостей стояв на тьотиному боці». 

 Масло з України, вино для склянок і останній смак ожинового морозива

Коли лікар діагностував у поетеси «опущение правой почки», то заборонив їсти волове м'ясо, натомість порадив побільше пити молока та їсти масло. Під час проживання у Грузії Леся часто просила сестру Ольгу надіслати їй масло: 

«тут дуже мучаться  з сим продуктом – дорого дуже (65-80 к. фунт), та ще й фальсифіката до того очевидна». 

Поетеса звернула увагу на те, що в деяких хатах грузинів дуже убого, але склянки миють вином. 

«Се тут єдине багатство, теє вино, і з такими гостями, як ми обоє, що вина не п’ють, тут господарі не знають, що робити», – ділиться враженнями з мамою. – Перший тиждень посту тут не було ні м’яса, ні риби (риба тут вважається скоромною!), тільки й виручали кури».

Останні декілька місяців Леся Українка мало їла через болі у шлунку. 

«Їсть Леся дуже мало: неповну склянку кави з молоком і маленьким кусочком сухарика, ¾ склянки супу з курки, півсклянки чаю, крихту котлети з курки (може, з чайну ложечку), скільки ложечок рідкої кашки з тарілки – і більш нічого, а часом і того менше», – згадувала Олена Пчілка. 

Та за три дні Лесин стан різко погіршав. Єдине, що могла їсти – морозиво з ожини.

З огляду на згадки про харчування Лесі Українки, які знайдено в листах і мемуарах, їжа для письменниці ніколи не була ані культом, ані засобом боротьби зі стресом. Леся Українка вела здоровий спосіб життя, любила куштувати нові страви, інколи куховарила сама, завжди знаходила баланс між бажаною і корисною їжею.

Галина ПИЛИПЕНКО

старша наукова співробітниця Літературно-меморіального музею Лесі Українки, м. Звягель

Нагадаємо, що в Україні стартував національний збір на встановлення пам'ятника Олені Пчілці в Гадячі. Мета проєкту – вшанування внеску Олени Пчілки у розвиток журналістики та боротьбу за українське слово за допомогою створення живого простору для об'єднання і збереження національної ідентичності.  

Збір відбувається на краудфандинговій платформі «Спільнокошт».