Старша наукова співробітниця Літературно-меморіального музею Лесі Українки Галина Пилипенко підготувала добірку спогадів про подарунки Лесі Українки, які розкривають її як людину, для якої турбота про близьких була природною потребою. Її взаємини з рідними та друзями, ті дарунки, які вона їм обирала – вишиті речі, книги, музичні ноти, фотопортрети – свідчать про глибоку любов, турботу та вміння цінувати родинні й дружні зв’язки. 

Подарунки для найрідніших

Сестра Лесі Українки Ізидора Косач-Борисова згадувала, що у їхній родині на іменини був звичай дарувати батькам, сестрам, братам щось виготовлене власними руками: 

– У нашого тата іменини святкувались у грудні… Леся йому вишивала майстерно дрібними пацьорочками пантофельку, щоб на ніч вішати на ній кишенькового годинника. Леся у кожній дрібничці виявляла художній смак і не шкодувала свого часу, щоб зробити приємність тим, кого любила

Під час підготовки до відзначення 30-річчя літературно-наукової діяльності свого дядька Михайла Драгоманова Леся Українка давала поради стосовно подарунків. У листі до Михайла Павлика вона писала: 

«Щодо дарунків (між іншим – не треба було б, щоб дядько знав моє «касательство» до них), то було б добре, якби замість вінка була книга «English and Scotch ballads» Child'a…, бо дядько дуже журиться, що не може її купити, бо дорога, а тим часом се гарна і потрібна для нього фольклористична книга (пісні баладного змісту у всіх народів)».

Сорочка для приятельки

Приятелька Лесі Українки із Колодяжного Варвара Дмитрук згадувала, що одного разу Косачі хотіли її взяти із собою у Гадяч, де жила її бабуня. Але дівчину не пустили батьки. Леся пообіцяла привезти їй гостинець. І привезла. 

 Коли повернулися назад, вона одразу ж прибігла й питає: «А вгадай, що я тобі, Варко, привезла?». «Звідки мені те, – кажу, – знати? Може, плаття яке». «А ти мало не вгадала», – каже і розгортає на столі гарну-прегарну вишиту сорочку.

Коли Леся Українка у 1897–1898 роках лікувалася в Ялті, то на Великдень 1898 року подарувала Катерині Дерижановій (дружині лікаря Мартироса Дерижанова) ноти Дванадцятої шумки Михайла Завадського. Лікарю планувала подарувати сорочку: 

«Дерижанов побачив якось мою блузку з срібною вставкою і все повторяв: «Ото якби мені таку сорочку на літо». Мені ще тоді прийшла ідея, що слід би подарувати йому таку сорочку, тепер же воно й зовсім годиться, – буде дарунком пацієнтки».

Що дарували Лесі Українці 

Письменниця залюбки дарувала свої фотопортрети. Приятелю Нестору Гамбарашвілі, який наймав одну з кімнат у київській квартирі Косачів, подарувала томик віршів французького поета Альфреда Мюссе і фото з дарчим написом: 

«Бажаю Вам, пане Несторе, послужити щиро і бездоганно Вашій прекрасній рідній країні. Коли Вам треба буде товариської помочі і поради, то згадайте, що єсть на світі Лариса Косач».

 Натомість грузин подарував їй кинджал: 

 «Будьте тверді у Вашій благородній роботі, як криця цього кинджала, —  побажав він письменниці, —  і гострі в слові, як його лезо».

У подарунку Леся Українка цінувала не його вартість, а зміст. Передусім подарована річ мала символізувати турботу і любов. Якось Олена Пчілка подарувала доньці рукописний альбом «Poesie» із побажанням: 

«Розглядайся навколо, де не будеш – і пиши… Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить».

Альбом, який подарувала Леся Українка родичам Марії Дмитрієнко

Приятель Сергій Мержинський подарував репродукцію «Мадонни» Рафаеля і зібрання творів Гейне німецькою мовою. Знаючи про Лесин інтерес до німецької літератури, кузина Аріадна Драгоманова прислала їй на день народження портрет Гейне. Подруга Марія Биковська подарувала ніж для розрізання паперу.

У Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки нині зберігається національний костюм, який письменниця подарувала своїй троюрідній сестрі Ніні Косач у Києві 1906 року. 

Одяг, який Леся Українка подарувала своїй троюрідній сестрі Ніні Косач

Свого часу академік НАН України Володимир Литвин передав на тимчасове експонування альбом для нотаток і малюнків, подарований Лесею Українкою родичам докторки історичних наук Марії Дмитрієнко.

Обкладинка альбому «Poesie», який Олена Пчілка подарувала своїй доньці, Лесі Українці

Подарунками поетеса вважала не лише матеріальні речі. Перебуваючи постійно у роз’їздах через лікування, вона завжди раділа зустрічам з ріднею. Якось написала в листі до матері: 

«А от коли б мені Ліцічок сюди приїхав на Великдень, то вже се було б мені над всі подарунки!»

Галина ПИЛИПЕНКО

старша наукова співробітниця Літературно-меморіального музею Лесі Українки, м. Звягель

Нагадаємо, що в Україні стартував національний збір на встановлення пам'ятника Олені Пчілці в Гадячі. Мета проєкту – вшанування внеску Олени Пчілки у розвиток журналістики та боротьбу за українське слово за допомогою створення живого простору для об'єднання і збереження національної ідентичності.  

Збір відбувається на краудфандинговій платформі «Спільнокошт».