Гадяччина і її таланти: що приховує мистецький словничок?

Гадяччина — колиска талантів, яка подарувала Україні та світу визначні імена в науці, політиці, і, звісно ж, мистецтві. Ці імена — наша гордість, наша спадщина, і ми маємо їх знати. Сьогодні ми пропонуємо познайомитися з митцями Гадяцького краю, які залишили свій слід в історії та культурі.
Митці живопису
Баринова-Кулеба Віра Іванівна 1938 року народження, с. Римарівка. Живописець. У 1965 році закінчила Київський художній інститут, а в 1968 році навчалася у творчих майстернях Академії мистецтв у Києві в С. Григорєва.
Працювала в галузі жанрового станкового живопису. Основними її мистецькими полотнами є «Дівчата» (1965 р.), «У батьків» (1966 р.), «Сім'я» та «Мати» (1968р.), «Пісня» (1970р.). 1969 року працювала викладачкою Київського художнього інституту.
Живописець Володимир Миколайович Литвиненко народився 3 червня 1930 року в Гадячі. Закінчив Одеське художнє училище, де вчився у М.Павлюка та Г.Крижевського. Працював у галузі станкового живопису.
Відомі такі його художні полотна: «Вихідний день», «Весна в Одесі», «Футбол», «Солдати».
Відомий у свій час живописець Феоктист Павловський (Язловський) народився в 1706 році в селі Лютеньці. Навчався в Київській академії, а з 1730 року працював у Києві в Лаврській іконописній майстерні разом з Іваном Максимовичем, який очолював цю майстерню.
Феоктист Павловський писав ікони, чудову малював пейзажі та портрети. У 1744 році намалював «Тезис С.Кулябки», який гравірував у Берліні Д.Шлейлер. Помер Ф.Павловський 28 листопада 1844 року.
Симонов Олександр Корнійович народився в 1875 році на Гадяччині. Живописець, який закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури, навчався в Парижі. Був членом Асоціації художників України.
Писав пейзажі Полтавщини та Харкова. У 1922-1934 рр. був професором Харківського художнього інституту. Помер 12 липня 1957 року у Гаграх, заповівши свій будинок і твори художникам Грузії. В колишній садибі Симонова влаштовано Будинок творчості з постійною експозицією його творів.
Скульптори
Микитенко Володимир Давидович (9.09.1923 р.) с.Біленченківка – скульптор-аматор, поет, працівник культури. Народився у селянській сім'ї. Ще до війни закінчив ФЗУ й опинився на Далекому Сході на військовому заводі.
В 1947 році повернувся в Україну і з того часу почав працювати в закладах культури, спершу в рідному селі, а потім на заоді Україні, на Чернігівщині та Запоріжжі. Першу скульптуру виготовив із глини.
У 1953 році створив із цементу скульптурний пам'ятник Т.Шевченкові для рідного села (висота – бл. 3-х м). Створив галерею погрудь видатних українських письменників І.Котляревського, Лесі Українки, І.Франка, П.Куліша. Ці скульптури були представлені на виставці в Запорізькому університеті.
Гончарі
Грудницький Григорій — відомий у другій половині 18 ст. гончар із Гадяча, що мав на Полтавщині широку популярність і був запрошений працювати до Києво-Печерської лаври. І.Зарецький (1857-1936 рр.) – уродженець Лютеньки, український етнограф і археолог, дослідник художніх промислів Полтавщини.
Організатор Опішнянської гончарної майстерні 1894 року. Працював у музеї Полтавського земства. Був викладачем Полтавського інституту шляхетних дівчат.
Художники фарфору
Діброва Андрій Степанович — здібний художник фарфору. Народився 10 грудня 1924 року в селі Лютенька. В 1955 році закінчив Миргородський керамічний технікум. Працював художником на Баранівському фарфоровому заводі Житомирської області.
Серед основних творів його мистецького доробку є ваза, що зберігається в Дніпропетровському історичному музеї; декоративна тарілка «Мир» і чайний сервіз «Конкурент». Створив багато нових форм кавових і чайних сервізів, блюд, ваз та сувенірів.
Його твори зберігаються в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві.
Майстри керамічного розпису
Зінаїда Петрівна Линник – обдарована майстриня керамічного розпису. Народилася 21 вересня 1911 року в селі Малі Будища Гадяцького району. Керамічному розпису вона навчалася у відомої народної майстрині декоративного розпису Н.Оначко з Опішні.
В 1929-1963 рр. З.Линник працювала в Опішнянській артілі «Художній керамік». До кращих її творів належать розмальовані полумиски, вази, куманці. Її роботи зберігаються в музеях Полтави, Києва, Харкова та Львова.
Інженери-будівельники
В.Г.Леонтович (1881-1964 рр.) – уроджениць Гадяча. Український інженер-будівельник. Спорудив храм-памятник на козацьких могилах під м.Берестечком.
Позивайло Михайло Феодосійович (25.05.1922р., с.Гусине, Глобинського району) – житель Гадяча, український художник і педагог. У 1933 році під час голодомору втратив батьків і відтоді до 1939 року жив у колгоспному патронаті.
Ще в шкільні роки захопився малюванням. У 1946 році вступив до Харківського художнього училища, закінчивши його з відзнакою. У 1953 – 1977 рр. працював учителем малювання та образотворчого мистецтва в Гадяцькому культосвітньому училищі ім.І.Котляревського і водночас займався художньою творчістю.
Головною темою картин Позивайла стало зображення життя українського народу з його піснями та звичаями. Захопився образами видатних діячів Гадяччини.
Великої популярності набули художні полотна «Леся Українка і Сергій Мержинський у Гадячі», «Ольга Кобилянська в гостях у Лесі Українки в Зеленому Гаю», «Будинок Лесі Українки в Зеленому Гаю».
Репродукції цих робіт друкувалися в обласній пресі, а також за кордоном (Канада, газета «Життя і слово»). Етюд до картини «Сім'я вечеря коло хати» виставлявся на художній виставці в Києві й був придбаний для приватної колекції в Берлін.
Художники-аматори
Білик М. — художник-аматор 18 ст. із Гадяча. В 1765 році виконав ілюстрації до драми Г.Кониського («Воскресіння мертвих»), що реалістично відображають сценки з народного життя.
Ганна ДЕЙНА
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром