Як гетьман Іван Виговський переміг московитів під Конотопом
Гетьман Іван Виговський у 1658 році підписав Гадяцький договір із Польщею та Литвою, обравши для України євроінтеграційний курс. Однак Московське царство виступило проти цієї угоди, намагаючись втримати Україну під своїм контролем.
Унаслідок цього розпочалася московсько-українська війна, кульмінацією якої стала перемога українських військ у Конотопській битві.
Про деталі цієї битви та роль союзників у перемозі читайте в матеріалі історика Олексія Сокирка для видання Рідний край. Газета гадячького земства.
Він розповідає, як Виговський використав хитру тактику, щоб заманити московське військо в пастку, що стало вирішальним у боротьбі за незалежність.
Гетьман Іван Виговський підписав Гадяцький договір та обрав шлях євроінтеграції
Перемога у Конотопській битві над московським військом – це яскравий приклад перемоги української зброї, коли союзна козацька армія завдала нищівної поразки російським загарбникам.
Найцікавіше те, що передумови битви понад 300-річної давнини нагадують події сучасної російсько-української війни.
Гетьман Іван Виговський у своїй зовнішній політиці обрав шлях євроінтеграції, підписавши у 1658 році Гадяцький договір. Польща, Литва і Гетьманщина мали об’єднатися в одну державу.
Проти цього рішуче виступило Московське царство, яке не бажало випускати Україну із кола своїх інтересів. Невдовзі російська армія вторглася на територію Лівобережної Гетьманщини. Почалась московсько-українська війна 1658 – 1659 років.
Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина дев’ята: Гетьманщина і Московське царство
Кульмінація битви
Так я описав кульмінацію Конотопської битви в своїй книзі «Конотопська битва 1659 р. Тріумф під час Руїни»:
«Дочекавшись завершення обхідного маневру, гетьман почав відступати вниз по річці Куколці в напрямку до Пустої Торговиці, сподіваючись спровокувати московитів до переслідування.
Його шлях пролягав вузьким заболоченим яром, що був руслом пересохлої річки Торговиці, і з точки зору організованого відступу приховував у собі чимало перешкод і незручностей для козацького війська.
Принаймні московити сприйняли відступ у цьому напрямку як свідчення свого успіху, сподіваючись швидко розгромити супротивника. Наздоганяти відступаючих кинувся відділ князя Семена Пожарського – досвідченого й хороброго воєводи, під рукою в якого були кілька сотень московських дворян і жильців «Государева полку», рейтарські та драгунські полки.
Григорій Ромодановський, переконаний в успіху, дозволив приєднатися до переслідувачів практично всім резервам, які до того знаходилися біля укріпленого табору.
Заманивши кінноту Пожарського удаваним відступом вглиб урочища, Виговський наразив її на удар татарської кінноти, яка, дочекавшись слушного моменту, вдарила на московитів з тилу.
Напад був настільки несподіваним і настільки сильним, що відрізав практично всі сили передового загону від Конотопу. Багнистий яр, що тягнувся вздовж Торговицького урочища, на думку воєвод, був надійним захистом їхнього флангу, захищаючи від будь якого обхідного маневру.
Першим під удар потрапив рейтарський полк Вільяма Джонстона, що встиг лише розгорнути свій фронт і дати залпи з пістолетів, після чого був практично повністю знищений.
За ним до засідки потрапили рейтари Іоганна Фанстро Беля. Передові полки, що йшли на вістрі переслідування, були знищені менш ніж за годину.
Вступ до битви ханської кінноти був сигналом для контратаки гетьманського війська на московитів.
Зупинивши відступ, Виговський усіма силами атакував дезорієнтованого противника, одночасно охопивши його з правого флангу на захід від Конотопу. Нарешті Пожарський несподівано для себе зʼясував, що практично всі його сили тепер знаходяться в глибокому оточенні сильнішого противника.
Наступними після рейтар під пекельний вогонь татарських стріл і козацьких шабель потрапили московські сотні «Государева полку». Розкішно вбрана царська кінна гвардія опинилася в пастці. Московська кіннота пробувала чинити опір, але наступ козаків Уманського полку зламав її оборону.
Розпочався поспішний відступ, що швидко перетворився на безладну втечу. Вціліти вдалося дуже небагатьом.
Затиснуті в оточенні війська Пожарського боронилися ще кілька годин, але, зрештою, були практично всі винищені. Татари і козацька кіннота вдерлися до ворожого табору, залишеного за переправою, довершивши розгром московитів.
Урятуватися вдалося частині полку Ромодановського, підрозділи якого, очевидно, першими кинулися навтьоки».
Взаємодія союзників і стратегічні маневри як запорука тріумфу України в Конотопській битві
На жаль, неможливо в такому маленькому фрагменті показати всі ключові події. Та обʼєднані зусилля, злагоджену взаємодію, логістику всіх союзників передано влучно. Що й призвело до перемоги у битві.
В умовах сучасної війни росії з Україною важливо згадати цей успішний і унікальний досвід, особливо це важливо зрозуміти нашим європейським союзникам.
Олексій СОКИРКО
Інтервʼю Олексія Сокирка «Чому Гетьманщина не стала повноцінною державою? Чому треба викинути Булгакова?» :