Борщ, який нагадує дім: історія волонтерського проєкту «Сватківський гостинець» на Полтавщині
2132 
Жителі колишнього Гадяцького району добре знають ім'я Олесі Шаповал зі Сваток, що нині у Краснолуцькій громаді. Колись ще маленькою дівчинкою вона починала свій шлях на співочій сцені, без неї не обходилося жодне районне свято. Освіту Олеся здобувала за кордоном, але повернулася в Україну. Нині вона одна із тих волонтерок, на яких тримається «Сватківський гостинець» — волонтерське об'єднання, яке вже трохи більше року годує українських захисників домашніми стравами.
Чотири подруги і одна кухня
Історія їхнього волонтертства почалася з малого — з випічки та домашньої консервації, які родина Олесі передавала знайомим військовим із Краснолуцької громади. Поступово до ініціативи долучилися однодумці, команда зростала.
Але частина людей поступово «відсіялася». Волонтерки ж спілкуючись із військовими, зрозуміли, що бійцям потрібна не лише випічка, а справжня домашня їжа — борщі, супи, повноцінні обіди.
Сьогодні основна команда «Сватківського гостинця» — це лише чотири жінки — мама Олесі Наталія Шаповал, а також Лариса Бондар, Людмила Лимоня та Світлана Стогній.
Під час спільної роботи жінки по-справжньому потоваришували. Щоденна праця на кухні, спільні клопоти зблизили їх, і тепер це вже не просто команда, а компанія добрих подруг.
Спочатку волонтерки працювали вдома, адже не мали окремого приміщення. Згодом Лариса Бондар надала приміщення у себе вдома, де жінки нині займаються приготуванням страв для військових.
Варто зазначити, що Людмила Лимоня та Світлана Стогній — учительки початкових класів Сватківського ліцею. Попри основну роботу, вони знаходять час для волонтерської діяльності.
— Я дивлюся на наших жіночок, які у нас працюють, і мені здається, вони саме на кухні й видихають. Вони настільки запальні, і їм настільки просто працюється разом. Ви питаєте, чи не важко, що нас лише четверо. А мені здається, це навіть краще, тому що процес настільки налагоджений — усі знають, хто за що відповідає, — розповідає Олеся.
Олеся Шаповал крім допомоги на кухні веде сторінки «Сватківського гостинця» у соціальних мережах, займається зборами коштів, звітами та підтримує комунікацію із військовими.
Чотирнадцять тисяч реторт-пакетів для захисників
Особливістю «Сватківського гостинця» є те, що вони єдині із громад колишнього Гадяцького району готують страви у реторт-пакетах. Їжа у них може зберігатися до шести місяців, а розігріти страву можна просто опустивши пакет у гарячу воду, що особливо зручно в польових умовах — без потреби у спеціальному обладнанні чи великій кількості часу.
Започаткувати справу допоміг батько Олесі. Вона шукала в інтернеті інформацію про реторт-пакети, спаювачі та автоклави для стерилізації, а батько допоміг закупити все необхідне обладнання для старту.
Попри те, що волонтерок зовсім небагато, вони щодня готують, фасують, стерилізують і відправляють велику кількість готової їжі захисникам. У кожної — свої обов'язки: хтось відповідає за приготування страв, хтось за фасування, хтось працює з автоклавами, а хтось займається пакуванням і відправками.
За понад рік своєї діляьності передало на фронт понад 14 тисяч реторт-пакетів із домашніми стравами для захисників. А страви зі Сваток їдять тепер не лише земляки із Краснолуцької громади. Пайки надсилають бійцям на різні ділянки фронту, з якими волонтерки налагодили контакт через соціальні мережі.
Зростання географії допомоги Олеся пояснює просто: спочатку годували своїх — рідних, друзів, знайомих на передовій. Але коли про смачну домашню їжу дізналися інші військові, прохання почали надходити звідусіль.
Гуртом і військових можна нагодувати
Коли перші пайки були готові, до волонтерок почали приєднуватися й інші небайдужі люди — співпраця з ними триває й дотепер. Долучаються до допомоги і місцеві фермерські господарства, які діляться городиною та іншими продуктами.
Незважаючи на те, що основну роботу виконують чотири жінки, а Олеся займається соціальними мережами, волонтеркам допомагають і сусіди. Село Сватки межує із селом Максимівка. Місцеві жінки збираються, печуть цілі гори пиріжків, різних смаколиків, печива, діляться домашньою консервацією — всім, що є. Ці страви доповнюють посилки з готовою їжею для військових.
Долучаються до допомоги і жінки з Максимівки на чолі з Валентиною Рябцевою — вони на постійній основі готують засмажки для борщів, які потім потрапляють до пайків на передову.
Окремо варто згадати Галину Василенко зі Сваток: власним коштом вона готує для військових канапки, вакуумує мариновані огірки та передає їх волонтеркам. Хоч жінка безпосередньо не займається приготуванням каш чи борщів, її внесок не менш важливий — саме завдяки їй бійці отримують ще й різноманітні смаколики.
Підтримує ініціативу і Сватківський ліцей: під час благодійних ярмарків та інших заходів колектив закладу збирає кошти на потреби волонтерської команди.
Важливо зробити перший крок
Зазвичай найбільша потреба волонтерок — у реторт-пакетах та м'ясі. У їхніх закупівлях іноді допомагає Володимир Корнеєв, а Олег Харченко допомагає з оплатою відправки посилок. Усе інше забезпечують небайдужі люди через збори коштів.
Оскільки готова їжа не продається, волонтерки вигадали інший спосіб залучити кошти — розіграші реторт-пакетів. Так, під час одного з них розіграли п'ять пайків і зібрали потрібну суму. Розміри зборів різняться: іноді це 1000 грн на закупівлю продуктів, іноді більше — коли ламається обладнання.
Люди довіряють проєкту, адже від самого початку команда регулярно публікує відео з процесу приготування їжі та щоденні звіти зі скриншотами переказів — тож люди завжди бачать, куди йдуть їхні гроші.
— Почати — найстрашніше. Потрібно не боятися починати, не потрібно чекати, поки з'являться якісь великі можливості, бо все починається з маленьких кроків. Якщо є можливість допомогти продуктами — допоможіть. Якщо є фінанси — допоможіть фінансово. Навіть невелика сума важлива: у нас бувало, що ті самі 20 чи 100 гривень закривали збори. Якщо є можливість — донатьте. А найважливіше — знайти людей, які підтримають, знайти тих самих однодумців. У нашому випадку це чотири жіночки, які зібралися й працюють заради нашої перемоги. Мені здається, що кожна громада може зробити щось вагоме, щось добре. Варто лише зробити перший крок, — переконана Олеся.
За словами захисників, які звітуються волонтеркам і пишуть їм особисто, найголовніше — відчуття коли вони відкривають реторт-пакети — що вдома їх чекають. Коли бійці просять: «Дівчата, давайте чогось ріденького», а у відповідь отримують той самий домашній борщик, страви нагадують їм родинні вечори — сімейну атмосферу тепла і турботи. Саме на цьому й тримається ідея «Сватківського гостинця»: показати військовим, що їх вдома чекають, і подарувати їм хоч на мить відчуття дому.
За словами захисників, які звітуються волонтеркам і пишуть їм особисто, найголовніше — відчуття коли вони відкривають реторт-пакети — що вдома їх чекають. Коли бійці просять: «Дівчата, давайте чогось ріденького», а у відповідь отримують той самий домашній борщик, страви нагадують їм родинні вечори — сімейну атмосферу тепла і турботи. Саме на цьому й тримається ідея «Сватківського гостинця»: показати військовим, що їх вдома чекають, і подарувати їм хоч на мить відчуття дому.
Читайте також:
- Горохів
Понад 18 тисяч гривень для захисників зібрали на благодійному ярмарку у Горохові
- Роздільна
Волонтери з Роздільнянської громади отримали 2000 євро міжнародної допомоги від німецьких партнерів
- Любешів
Любешів: Публічна бібліотека отримала подарунок від засновника волонтерського руху
- Болград
Турбота та підтримка: волонтери Тарутинської громади передали допомогу пораненим воїнам у Дніпрі